МІЙ ПЕРШИЙ РАЗ

⠀ У всіх же він, не завжди вдалий? Чи то тільки в мене? ⠀ 2016 рік, молода і юна я вирушила на перше самостійне весілля. Море по коліна, ентузіазму повні штани і готовность ТВОРИИИИТЬ просто випирало. ⠀ І от - ранкові збори. Чекаю. Іще чекаю. Уже годину чекаю, а моя наречена все іще не приїжджає із салону. Ну нічого - познімаю атмосферку. Будинок, котика, підвязочку розкладу біля сережок - я ж художник. ⠀ Приїжджає наречена - і хутко одягатись, бо наречений уже за поворотом. ⠀ Церква, я бігаю як ошпарена зі всіх кутіків фотографую. Знизу-зверху, в півприсядя і в півоберта. Вінчання було відфотографоване зі всіх сторін, і батюшці я точно сподобалась. Да, це був єдиний випадок за практику, коли Отець вирішив похвалити мене відразу після привітання молодят. ⠀ Виходимо із церкви, і... руки трясуться, пульс пришвидшуються - мої молодята починають сваритись. А далі - в машині з набусормоченою парою ми їдемо на прогулянку. ⠀ Настрій - фе. Погода - із сонячної затягується хмарами. В поле, куди приїхали - іти наречений відмовляється, бо ж "взуття". Вообщем 2 фоточки на трасі і наступна локація. ⠀ І тут - град. Взагалом - 3 фотографії з друзями, 4 фотографії вдвох - і пора в ресторан. ⠀ Виїздна церемонія трансформується в просто зустріч в кафе, все проходить більш-менш вдало. ⠀ Я знімала все - всі танці, обряди, виходи на вулицю. Успішно була відзначена гостями, і це примушувало мене іще більше старатися. ⠀ Памятаю, що після весілля таксист мене відвіз на зупинку, де я мала чекати автобус до Рівного. Якийсь трішки пяненький хлопець намагався до мене позалівати, а я щиро надіялась, що ось-ось приїде автобус і прошукувала маршрути куди я буду бігти по напівпорожньому селі. ⠀ Оцінити як змінився мій стиль і бачення - можна уже зараз в профілі. Впевнена, з кожною зйомкою, вчусь бачити по-іншому, по кращому. А тому досвід - це завжди найкращий учитель. ⠀ Пишіть/бронюйте зйомки +380964054165 (WA, VIBER, TELEGRAM, DIRECT) ⠀