Ранок добрий всім, хто уже спланував літній відпочинок і встигнув відпочити.

Кому що - я мрію про гори. Після переглядів і втикання на веб-камеру Буковелю, мене понесло і тепер я мрію побувати в якихось інших горах, крім українських Карпат. Уже підшукую варіанти. Залишилось єдине - підбити компанію і вмовити чоловіка. Останнє - непосильна ноша. Бо хто знає мене, я люблю подорожувати "по-хардкору", блудити, планувати сама і продумувати стратегії, не завжди вдалі - але завжди повні пригод. Літо коротке, та і життя - скільки там тих літ (в основному довга холодна зима 😅). Треба ловити момент. Чого оце мене так понесло? Дивилюсь серіал "Це ми". І там одиного чоловіка спитали про те, що відчуває людина, яка помирає. На що він розказував про швидкоплинність життя і радив ловити і насолоджуватися кожним моментом молодості (ну чим вам не девіз? 😂) Так от - треба не просиджувати годинами на роботі, не лінуватися, не зациклюватися на проблемах і не залипити в телевізор - життя ж за межами квартир. Ось так от. Трішки такої філософії.